Душа кричить словами вірша

    У нелегкий для нашої країни час випробувань неоголошеною війною – дуже важливо виховувати у підростаючого покоління почуття патріотизму, любові до рідної землі, гордості за свою країну та героїв, які захищають надбання незалежної України.

24 січня ми провели ліричну годину поезії – літературну розраду «Душа кричить словами вірша», учасники якої ознайомились з патріотичною поезією знаних українських поетів. 

Читачі бібліотеки декламували власні ліричні твори, у яких втілили свої душевні переживання за Україну, за її майбутнє та за долі українських родин.

Особливо усім до душі припав вірш Марини Пархоменко «В знак памяти…». Її тато зараз перебуває у зоні АТО і є командиром, який відповідає за долі молодих вояків. Присутні, слухаючи, не могли стримали сліз...

Здравствуй, дорогая, мамочка моя!
Всё не спишь, родная, ждёшь домой меня.
Не волнуйся, мама, я к тебе приду,
Утреней росою к ногам я упаду…

Так сложилось, мама, не с тобой сейчас,
Выполнял поставленный предо мной приказ.
Так хотелось, мамочка, мир всем привезти,
Но не смог, родимая, и себя спасти…

Ты не плачь, мамуличка, милая моя.
С неба белым ангелом, смотрю я на тебя.
Засыпай, хорошая, и меня не жди.
Приду я обязательно, как пройдут дожди…..

На закате солнца на тебя смотрю,
Крепко обнимаю, говорю: «Люблю»,
Я везде, повсюду, мамочка моя,
 Верь, я рядом, мама, я люблю тебя!